У суспільній свідомості культурні інституції і вуличне мистецтво зазвичай розведені по різних полюсах. Однак виставкою "Нічого зайвого" М17 і Гамлет Зіньківський вкотре доводять наявність між ними безлічі точок перетину. Обидва ці конструкти за допомогою властивого саме їм знакового інструментарію описують багатоаспектну, але одну-єдину реальність, у межах якої існуємо ми всі.

Інституції завжди визначали, чим є сучасне для них мистецтво. І сьогодні, коли кордони поняття художнього об'єкта все більше розмиваються, потреба в такому орієнтирі тільки зростає. Прагнучи ієрархії, розмежування мистецтва і не-мистецтва, люди йдуть до музеїв, галерей, арт-центрів. Тому важливо, щоб останні допомагали глядацькому оку і думці призвичаїтись до вуличного мистецтва, аби вирізняти його з-поміж хаосу вульгарних надписів, захищати від знищення.

Та й саме вуличне мистецтво все частіше бере на оберемок свої мову, символи, стиль, естетику і виходить із ними за межі суто вуличної культури, рушає на зустріч своєму глядачеві, аби залучити до діалогу про важливе якомога більшу кількість людей.

Так, виставка Гамлета Зіньківського "Нічого зайвого" в М17 - це майданчик для зустрічі, пошук нових форм взаємодії замість створення протиріч.