Ми потрапляємо у «криваве місиво» культурних міфів, тут повною мірою проявилася савадівська тяга до їх нагромадження. Як випливає із самої назви — це занурення в колективне несвідоме. І вилучення з нього тих величних міфологічних матриць, які криються в найпотворнішій, «чорнушній» соціальній реальності — такій, яка вона є насправді, в найгірших її закутках. Перша частина проєкту — знімкування на м'ясокомбінаті. Соціальний, документальний background, як завжди, у Савадова бере за душу жахом антропологічних типажів і умов «виживання» в маргінальних зонах — ріки крові, коров'ячі туші з відтятою головою, стокілограмові тітки з гаками в руках. У це чергове «реальне пекло» як інтервенти зі «світу мистецтва» запускаються тендітні юнаки в клейончастих фартухах або ж ошатних костюмах тореадорів. Перед нами розгортається справжній «театр жорстокості».
Дуже вдало візуалізований головний посил митця, не новий, але завжди актуальний — життя є боротьба за виживання. І показано це з ніцшеанською нещадністю. У міфологічному контексті бійня — це не просто потворний прояв цивілізації, який святенницька міщанська свідомість намагається ігнорувати. Але місце перерозподілу найважливіших життєвих ресурсів, де завжди перемагає найсильніший.
Кров — це не просто кров, але енергетичний потенціал, який у всіх різний, життєва субстанція. Криваве видовище настільки збуджує глядача, бо фонтанує флюїдами вітальності. Крізь призму міфологічного бачення «вічного повернення того самого» перед нами розгортається поєдинок сильних і слабких, жертв і катів, чудовиськ і героїв, тваринного і людського, життя і смерті. Це Мінотавр, тореадор, корида…
Головний герой епопеї — «Мінотавр», тобто персонаж, який натяг на себе відрубану коров'ячу голову. «Ми знімали на м'ясокомбінаті: 80 необроблених туш, кров усюди, спека від ламп. Але мета яка? Мені треба було лише оживити міф про Мінотавра, після Бьокліна та Пікассо повернути його в контекст актуального мистецтва». Оживлення вийшло доволі провокаційним. У творчості того-таки Пікассо Мінотавр — персонаж «гібридний», уособлення подвійності людської природи і тих страждань, які роблять з тварини людину. З одного боку, втілення ураганної люті та пристрасті, з іншого — у своїй приборканій іпостасі він постає поваленим і нешкідливим — засліпленим і веденим дівчатками.