Commedia dell'Arte в Криму, 2012
В цій легкій та витонченій серії Савадов візуалізує шекспірівську метафору життя як театру. Італійський театр імпровізації – його називали театром масок або «Комедією дель арте» — зародився як карнавальний вуличний театр і поширився Європою з середини XVI по кінець XVIII сторіччя. З комедії дель арте виріс театр професійний. Життя немов вуличний театр, сцени з якого розігруються у нас на очах повсякчас. Історія, одноманітна і прекрасна – це колізії любові, яка перемагає усі перепони. «Любов і смерть – це дві стихії, Ерос і Танатос, Номос і Кратос, головні грецькі бінарні позиції. Ось Коломбіни, переодягнені в балерин, оcь дівчатка вже закопали речі і стали балеринами назавжди, а допомогли їм в цьому наші герої. Коломбіни змінюються, як і Арлекіни та П'єро, тобто шукати тут зміст не потрібно, це давно з'їдені форми – як яблука. Це не герої, це сучасники, надягли костюми Арлекіна і П'єро, саме в цьому полягає реалізм і навіть трагізм».

Важливим, навіть головним моментом був вибір місця й робота з декораціями – імплантація «фальш-реальності» в тіло реального.
Савадов часто знімав в Криму, який був для нього надзвичайно важливим місцем сили, – потужну енергетику цього місця, моря, гір, прекрасної романтичної архітектури Воронцовського палацу і парку він відчував як ніхто інший. «Підготовчий період був складним і вартісним. Спочатку всі сюжети, костюми декорації були створені за столом в майстерні, а потім перенесені на натуру. І коли мені розповідають про фотошоп, я сміюсь. Саме в декораціях, в цьому поп-арті, в цій доступності, публічності – найскладніший вектор руху художника. Ніби все так доступно, герої – нічого особливого, але потрібно вміти бачити прекрасне в простому, створити з простоти, якогось виставлення декорацій ось таку боттічеллієвську сцену в дусі Відродження. Ось в цьому концептуальність думки художника – виростити із зернятка плоть. Все, що ви бачите – не колаж, а пряме знімання. Ось мертві птахи, які вирізані з картону, потім виставляється світло, все починає рухатися, ворушитися – в цьому вся сила. Це чистий онлайн, ніякого постпродакшена тут немає – ось в цьому і нерв…»

ВІКТОРІЯ БУРЛАКА
мистецтвознавиця, кураторка проєкту «Голоси любові»
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website